- муедзин
- —————————————————————————————муедзи́німенник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
муедзин — а, ч. У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви … Український тлумачний словник
азан — у, ч. Заклик до молитви у мусульман, що його муедзин проголошує з мінарету … Український тлумачний словник
мінарет — а, ч. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликає мусульман на молитву … Український тлумачний словник
мінарет — (араб. місце, де запалюють вогонь) Баштоподібна споруда при мечеті, на яку підіймався муедзин для скликання віруючих на молитву. М. мав різноманітні композиційні вирішення, у вигляді циліндричного обсягу із зовнішнім спіральним підйомом (Мальвія… … Архітектура і монументальне мистецтво
шерефе — (араб.) Балкон на вершині мінарету, звідкіля муедзин закликав мусульман молитися у мечеті (порівн. шорфе) … Архітектура і монументальне мистецтво
шорфе — (араб.) Балкон навколо верхньої частини мінарету, куди підіймався муедзин, щоб покликати мусульман на молитву до мечеті (порівн. шерефе) … Архітектура і монументальне мистецтво